Закуток дому спокійний і тихий
де двері відкриті у дивні світи.
Де там Господар святий і безликий
де знову дитиною чуєшся ти.
І подих незнаний вривається в душу...
і затихають страхи і ляки.
І в собі померти й воскреснути мушу
і в свому сновидді зоставить сліди...
А далі стихаю вдихаючи вічність
і вкотре собою від казки стаю...
Домівка найсправжння - відкриється в звичність
і в світ свій забутий, - собою ввійду...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design