ЯкИми пАзлами пар у́є дУші Бог,
Щоб «стру́нами» таЄмними
співпа́ли?
Чи трЕба бУти Ангелами вдвох,
Не зрАджували щоб та не брехАли?
[chorus]
Але, однАче, щось такЕ бувАє…
Що між серцЯми спалахнЕ вогОнь.
І в мить душЕю лЮди спів падАють.
ДумкАми, пОглядом і дОтиком долОнь.
В цей час зривАє Бог з душІ тенЕта.
І па́дає «бронЯ» не пробивнА .
ДумкИ самІ склада́ються в сонЕти.
І вже не мЕртва самота́ нічнА.
[verse]
А я не янгол. Тут це не працЮє.
ВідвЕртих тут живцем їдять давнО.
Тому спо кОн віків усі блефУють.
І йде одвічна гра, як в казинО.
[chorus]
Але, одначе, щось таке буває…
Що між серцями спалахне вогонь.
І в мить душею люди співпадають.
Думками, поглядом і дотиком долонь.
В цей час зриває Бог з душі тенета.
І падає «броня» непробивна .
Думки самі складаються в сонети.
І вже не мертва самота нічна...
.
[verse]
Ні. Я не янгол, вже не в тому віці,
Щоб вірити в цукрові ті казки.
В кохання вірять лиш наївні «вівці»
Життя спростує нісенітниці такі.
[chorus]
Але, одначе, щось таке буває…
Що між серцями спалахне вогонь.
І в мить душею люди співпадають.
Думками, поглядом і дотиком долонь.
В цей час зриває Бог з душі тенета.
І падає «броня» непробивна .
Думки самі складаються в сонети.
І вже не мертва самота нічна...
