Схрестивши ноги на шиї в нОчі,
Стомився і заснув невпинний Час.
Закрив свої годинникові «очі»
Спинився зовсім та забув про нас.
І світ завис, як зламаний комп’ютер,
Його здолала нереальна лінь.
У бункері закляк диктатор путлер,
А десь в Китаї завмер Сі дзінь пінь.
І я заглючив - злої ліні бранець…
І весь запал на рух у мене згас.
Та залишився працьовитий палець,
який друкує вірш оцей для вас
І дико розум мій панікував,
Лизали чайник язики вогню.
А на екрані «Korn» концерт давав,
І грав метал важкий у стилі «ню».
І джміль дзижчав, як в «Формулі-1»,
Всім ліньки, не заткне його ніхто.
І кіт не встав, прокрастинатор він,
на ньому миші звили вже гніздо.
І цілий світ мовчав там, за вікном.
Ігнорував мій вірш, мене, себЕ.
Апатії вино він пив тишком.
Як сибарит…Дивись, яке цабе.
Інертні стали віруси й мікроби.
Ні вітру, ні дощу тепер нема.
Коли лежиш собі та ніц не робиш,
то і претензій ні в когО нема.
***
Найкращий гріх з семи, звичайно, ЛІНЬ.
У гріх цей вірить навіть атеїст.
Від нього не врятує кофеїн.
Він заважає вам робити інші шість...
