Пролинув час, перемінився я.
Життя – повільно тліюча змія,
Яка повзе та, іноді, іскрить.
А інколи пече, щемить, болить,
Загрожує та дуже жорстко вчить.
Життя не раз давало прикурить.
[chorus]
Нехай Маяк Душі не згасне в нас
під масками, що вдягнені весь час.
Нехай горить, веде нас до мети,
Із світлом в серці тільки й треба йти....
Із світлом в серці тільки й треба йти.
[instrumental]
І курява злітала навкруги,
З усіх сторін вставали вороги,
І темрява така, хоч в око стрель,
Не видко ні підлог, ні стін, ні стель.
І лиш в душі жеврів вогонь-маяк,
Без нього шлях свій не знайти ніяк.
[chorus]
Нехай Маяк Душі не згасне в нас
під масками, що вдягнені весь час.
Нехай горить, веде нас до мети,
Із світлом в серці тільки й треба йти.
....Із світлом в серці тільки й треба йти.
[instrumental]
Душі вогонь, Він вищий мій Суддя,
Не дасть мені пірнути в забуття,
Без нього я - блукач серед пустель,
Чи Прометей, фіксований до скель,
чи в інтер'єрі сірий тьмяний «лик»,
що до безликості своєї надто звик.
[chorus]
Нехай Маяк Душі не згасне в нас
під масками, що вдягнені весь час.
Нехай горить, веде нас до мети,
Із світлом в серці тільки й треба йти
