Мій милий, я дурна маленька, я хочу платтячко й Париж.
Та в мене є складна робота, яку роблю, поки ти спиш.
В підборах є сталеві леза, в губній помаді-пістолет,
Зв’язок із Центром завжди маю, коли заходжу в туалет.
До тебе близько підібралась, я бачу всі «тонкі» місця),
І твої помилки я знаю, я вмію розбивать серця.
Тримаю пальчики на пульсі,чекаю-виникне момент,
Завдання виконаю добре,коли тебе я знищу вщент.
Але мені щось заважає, напевно хвора зараз я.
Ти маєш вмерти, 100 процентів, але ж ти є моя сім’я.
Чому сентиментальна стала, навіщо ти мені живий?
Ти мене теж не пошкодуєш, шпигуне мій, вороже мій.
Щось в серці раптом заболіло, коли натиснула гачок.
Ти ж був тоді такий беззбройний і надягав свій піджачок)
Невже кохання підхопила, тож є біда для шпигуна.
Я хочу миру, сонця, щастя. Але у нас іде війна
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design