бачиш, там високо хтось допізна не спить
під небом, що може звалитися в будь-яку мить
вересень бродить калюжами, дихає холодком
замітає від листя секретний наш аеродром
догорає цигарка, сиплячи іскрами в чорноту
перехоплюю погляд питальний твій на льоту
скільки можна блукати слідами з минулих життів?
я не знаю навіщо в чергове сюди прилетів
знаю тільки, що спогади - труни з невидимих стін
час бере на приціл їх у свій джавелін
хтось допізна не спить, розглядаючи небо крізь дах..
догорає цигарка у твоїх ледь прозорих руках
