Помирають квіти за вікном
в тихім крику і вселенскім сумі,
за епохи тим марудним тлом
хтось спиняється в невидимій задумі.
Хтось спиняється і дивиться у даль
де сіріє той новий світанок...
а минулого і рідного не жаль
лише гірко так є наостанок... -
Валерій Цимбалюк, м. Ковель, 12 листопада 2024 року
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design