А Вечірня Земля, спочиває у втомі, -
і й червоне проміння, пронизує світ...
В старезнім і тихім запущенім домі
хтось так чекає останіх всіх літ.
Хтось так чекає незбулого щастя,
і в пломені печі згорають світи... -
а доля своя ж і важка, і пропаща,
як себе в душі, не проснулій, знайти!? -
Валерій Цимбалюк, м. Ковель, 7 листопада 2024 року
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design