Немає нещасливого кохання,
лиш люди нещасливі й боязкі…
Майбутнє посилає нам вітання,
уявлення воно знесе. Які
Століттями нам в мізки забивали,
цементували. Щоб на все життя:
Кохання –це недуга чи навала,
спочатку щастя, потім каяття…
Кохання- стрес чи емоційна рана,
що розум забирає й апетит…
І викликає тягу та бажання,
довіру й ласку віддає в кредит.
Спочатку радість, неземне натхнення,
і зліт двома серцями до Небес.
Усе таке солодке, як варення,
наснага, мов заліз на Еверест...
По пунктах далі всі перелік знають:
букети, ліжко, думки в унісон..
Якщо до цього пара доживає,
то далі має грати Мендельсон.
Вагітність, діти, побут, і щоденно-
одне і те ж, і знов одне і те ж.
Любов вмирає тихо…все даремно,
а в звички та нудьги не має меж…
Прийшли нові часи, в яких Кохання,
Любов - Це Бог, що Космос освятив…
Це Океан. Зірок палке мовчання…
Це Всесвіту закон, Імператив…
Енергія, яка світи створила,
в Душі в живій, мов світлячок, живе…
Яка б всі біди на Землі зцілила,
поправила б все чорне та криве…
Ви тільки дайте їй в собі творити,
не йдіть крізь неї грубо напролом…
І зможе все оазисом ожити,
що був занесений пустель сухим піском...
Не поспішайте все звести до прози,
коли поезії в вас квітка розцвіла!
Не поспішайте знов піти в морози,
коли у серці вир тропічного тепла…
Не під іконами шукайте милосердя,
а лиш в своєму Серці та Душі…
І Дух нехай ваш завжди буде твердий,
як світлого майбутнього рушій..
Все це відомо із часів Ісуса,
а може й довше, в безлічі світів..
Та не Любов - Цариця, а Спокуса:
Щоб не творив. Щоб прагнув та й хотів.
Любов- Енергія, прошу, запам’ятайте!
Вона зцілить, відкриє зміст життя..…
Ви вільній течії не заважайте,
це з Джерелом Безмежності злиття..
Тендітна, як маленька рання пташка..
Потужна, як шаленство всіх стихій.
НОВА РЕЛІГІЯ вона чи давня казка?
Любов –це вічний Всесвіт наш живий…
