Повільно Осінь дме із твого тіла:
спідниця - крона, кроки - тіні в сні.
І Квітня проблиски - де ти в бажань летіла...
і так була, в теплі і в насолодах дні... -
І, місто Ковель, воскрешає твої мрії... -
ось це дитинство, книжки, й сад...
І миті щастя - миті щемні дії,
до них вернутись, хоч на хвильку, як!?. -
І жовтень, заглядає листом з вікон;
остання чверть, й за добрих пядесят...
І в дзеркалах - міняєшся ти ликом
з собою тою, сорок літ назад... -
Як повернутись, знову в те минуле!?
У ті краї. У молодість свою. -
А пам'ять так тривожить все незбуле...
усе твоє ж, що втратилось в бою... -
