Ступає сонцем день по цьому Краю;
плакуча зелень все сміється листом.
Будинки з нагрітими мурами-щоками
радіють дню й стихають сонно в тиші... -
Маленький порт так зирить в тебе оком!
А далі всі дахи. О, середмістя!
Бурхлива річка струменить невпинно:
гірське каміння, берег, листя...
Ховаюсь в тіні так, замудрений цим часом,
дивлюсь довкола: і спокійно, й мирно,
стікає день і вечір млосним басом
холодних кроків, зве, в своє сновиддя... -
