Народжений в снах прибулець бреде
і заходить в камінну могилу
де воїн лежить ледь померлий.
Він знімає з нього чоботи і каску сталеву;
все по розміру йому є, все впору йому.
А орел шиняє у небі знаком,
і білка біжить по дорозі.
Щось не чутне зайшло лісом у казку.
А дорога веде прибульця далі;
І вечоріє ліс, і зітхають трави,
й далекі склепи королів стають
пагорбами...
Місячна флейта Селени звучить сріблом
і зітхає...
Ось, чутно крик сови;
і помирає він, і народжується серед Руїн
дитям, щоб створити для Них Казку.
