Застиглий час, на вістрі;
вечір капотить у ніч.
Темна мжичка холодна з двору...
Кам'яничні ж Двері - відкриті вітрам;
і, долівка, у тиньку полисків...
минулі віки, лишили тут слід.
А за дверима, - світи богів, що уявили
себе людьми;
міщанська тлуслість, що проглядає сном,
де в глибинах Душ, Помирають Зорі
так не відкриті Ніким.
