Час, коли Людина стає звіром
опівнічним;
час, коли місяць пробивається крізь
хмари і сріблить все довкола.
Тиха пісня ночі струменить спокоєм і
медовим сном.
Квіти сплять і славлять її, і легкий туман
огортає світ і зупиняється.
Я прокидаюсь від крику і виходжу
назовні.
І, ніч дивиться мені вічі світлом і
молочними краплинами світанку.
День близько. Яке ж щастя, прокидатись
серед Казки! -
