Шпитальний час - не ліки в жодних дозах.
Бо ж в ньому так звучать надлюдські муки,
і сепсис там із крівцею при ношах,
і злі поранені, так взяті, на поруки, -
там хробаки, з'їдають хліб творцеві, -
а мошва п'є вино з духмяним миртом...
А хтось пірнає в ті світи гієн вогнені
і все це зветься чомусь, ближнім тилом!?. -
І обривається, струна якась у серці;
ось цих жахів, тривог, і, непробачень...
І десь надія жевріє на денці
бо сенс життя не має цілі й значень!.. -
Але в душі, котрійсь так блисне тливо
(яка по вінця Богом так налилась!)
і вирине те чисте й миле диво
в якому світ, вона в собі зцілила! -
