У лицях тих, я бачу лиш життя
давно минуле і прекрасне,
і й тіні маски й забуття,
що на поличчах чітке й власне...
Ось це лице, - ось цей овал.
Так спійманий очима й духом.
В історії - страшний провал...
не чутний дотиком і слухом. -
О те життя, минуле там -
ще так невинне й незбагненне!..
Яке не вмістиш в строгість рам
таке божественне і певне!
І порух легкий голови
і очі , що так світять в душу...
ти є божественна, - лови
цей поцілунок, я лиш мушу...
Його ввіддати і втопить
в озерці твоїх вуст і рішень...
І серце різко заболить
серед твоїх пасток, і вишень...
О цих очей, зірок й багать...
що так бринять святим завзяттям
і мене певно спопелять
та й воскрешать, в ночах-закляттях... -
