|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51558
|
| Рецензій: |
96010
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 52158, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.224.63.123') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Катерина Василенкова, 12-06-2024
|
Кіт підкрався до рибалки,
Бо голодний був ще зранку.
Так кортіло з’їсти рибки,
Що аж шерсть ставала дибки.
Кинув оком на відерце —
Тьохнуло котяче серце:
Окунь, короп, карасі —
Аж блищать в усій красі!
Як тут стриматись котові?
Вже крадій напоготові.
Став навшпиньки край відра,
Нахилився до добра,
Та біда — не дістає.
Раптом крикнув хтось: “Клює!”
З переляку кіт не встояв,
Бульк — і в воду з головою!
Тут зчинився ґвалт і шум,
Кіт заледве не втонув.
Борсався в відрі, нявчав,
Про свій намір шкодував.
Вже не треба карасів —
Хоч би вибрався й вцілів.
Мокре хутро геть наскрізь:
Вуха, лапи, вуса, хвіст.
Коли мало не зомлів,
Опинився на землі —
Син рибалчин врятував,
Що прийшов із ним на став.
Витер хутро рушничком,
З жалю пригостив бичком.
Після мокрої пригоди
Оминає котик воду.
12.06.2024
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
