Залишаться рядки малі на пам'ять,
зіжмакана постіль, ковінка й книги,
і вспомини старі, що гостро ранять
скрізь забуття, вірші, листи і, рими.
У вазі білій, квіти різнотрав'я;
пір'їнка, камінь, схована сопілка...
маленькі речі з того невідання
де ти щасливий і світлява чілка.
А в глибині кімнати напівтіні,
у котрих шафа виглядає так велично,
книжки очима корінців відцвілі
на тебе дивляться так мягко і так звично...
І простір згущує присутність у кімнаті,
чогось духовного та невимовного, у слові,
і рідні сльози й квіти всі віддаті
у цьому справжнім й тимчасовім домі... -
