Ми невидимо зв'язані з кожним
тим божественим планом і ниттю...
бо ж кожен - блудни'й подорожній
у житті, що для Бога є миттю. -
У житті, що для Бога, - одне сновидіння,
в святникову, неділю, при кронах, дерев...
У цвіті липневім, й маленьких хотіннях,
у тлива душі і всіх пройдених тем... -
Де заховались, прекрасні надії:
ці ж різні спалахи, вспомини, сни!
Де Ми завмерли, у казці події
серед цвітіння і листя весни!
Де були' собою, а зовсім не іншим;
не тими дебілами, в школах усіх...
Бо Світ відчували, духовним і більшим
в своїх сприйняттях і легендах своїх...
Де ми так у щасті, зі сну прокидались,
хоча він насправді, тривав ще у нас...
І чомусь дітьми, так дорослими звались
хоча у житті, не блукали якраз...
