© Валерій, 23-05-2024
|
Я бачу як падають тіні
від світла на постіль мою,
вони зараз різкі й безцінні
та й роблять роботу свою...
Живе, все довкола і диха,
і світ, замовкає й мовчить...
його, ця хода є безлика
і він, водночас й звучить...
Мовчання ж розчинене в Дусі: -
повільне, звучання Життя...
Нічого, не має у Русі
одне лиш, своє забуття.
Ти просто, лиш змінюєш простір,
і час, завмирає в тобі...
Отримуєш, дзенський ти досвід,
і порожньо так в голові.
Усе, розчинилось в безслів'ї
хоча, і безслів'я звучить. -
Усе, розчинилось в бездії,
та в ній, тихо дія цвірчить...
Валерій Цимбалюк, м. Ковель, 23 травня 2024 року
|
|
кількість оцінок — 0 |
|