Камінні Гаї Міст
не дають прихисток
пташці Душі.
Тому і меркне світло в Очах
немовляти із немимовним
сумом.
Але останній зрячий
не бачить сліпих,
що ведуть людство
в провалля.
Не бачить того
як Зелена Трава -
стала мечем і
дротом для ший
тих хто не згодний із нею...
Але ж на тому березі
Стіксу...
Ще бродять привиди невинно
вбитих
і шепчуть до
Місяця,
що схожий
на кружельце прожектора
на вежі...
А в душах Людей
шириться Нуль-Зона,
що звільняє їх від Духу...
І тоді ж люди-зомбі
виповзають із могил,
і повзуть до живих, щоб вчити їх жити...
Але демонічна крапка цього світу не
стане віртуальною комою його
продовження...
Вона зникне, і на Руїні Його виникне
Новий Світ,
де та птаха Душі, знайде свій
прихисток...
і очі вже нового немовляти, засвітяться
вогнем світла, що йде від
Духу, що проявився... -
