Спокійні сни покинуть долі човен
і вирушать в небачені світи.
Знання життя, я досить цього повен
та й, згоден з честю з нього так піти...
І народитись вкотре в потойбіччі
забуть личину у якій я жив.
Себе впіймати знову в протиріччі
серед відкритих і забутих див.
Хто так піде, ступивши крок в відомість
і невідомість втрачених світів!?
Себе змінивши і свою свідомість
серед людей, й богів, садів?
Все закінчиться, щоб тривати знову
і пізнання, так оп'яніння дасть, -
і вкотре, не вернуся Свого ж Дому
серед нових, й не пізнаних вже щасть...
