Стежки дитинства заросли травою,
але в мені - вони ще повзуть в
безкінечність.
І навіть то й вітер з дитинства: лагідний і
співучий живе в мені зараз.
Але ось вечір -
і я гублюсь серед цих стежок
відірваний від усього
у тверезому оп'янінні Богом...
А вітер, колише трави, і листя дерев...
і несе співи птахів в Далину Поля...
Мій Світ, дихає росою і проводжає
мене в мандри,
в яких, я і народився і, виріс
все відтворюючи себе в них... -
