Цю мить, так розчиняє простір -
і мить, за митею, летить...
В житті, так здобуваю досвід
й душа із тіла, ще ж взлеть...
Прийде кінець святим стражданням:
екзамен, випуск і буття...
І новий світ з новим мовчанням
з новим коханням, й забуттям...
І тіло стане, сірим пилом.
Та й речі спатимуть у сні.
Без війн, поразок з довгим миром,
де дні прекрасні й голосні!
Я ж розчинюся в неможливім;
ступивши так, на берег то й...
Дозрілим, і в усім щасливім
до нових втілень, війн і доль... -
