І Батьки, нам дарують світи
свої власні, просякнуті потом,
та ж до них, ще потрібно дійти
ставши справжнім життям і оплотом... -
А до них, ще потрібно дожить...
і свій міст, збудувать через Річку
їх Світів... і в них не тужить
й через тугу, й Невігластва, Нічку.
І у них, так потрібно війти
так не втративши їх по-дорозі...
О батьківсько,-болючі світи -
Ви жахіття і, Кара, на Мому Порозі... -
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design