прощання – ще нова
рівна гладенька
до болю блискуча
і до блиску болюча
ритуальна стрічка
що лопотить на вітрі
згодом вона обвітриться
намокне дощами
і зсохнеться на сонці
вицвіте пошерхне і стихне
як втомлені вуста
що ворушаться
але вже не плачуть
ворушаться
але голосу в них нема
ще ворушаться
та душа їх не чує –
бо як вітер
летить і летить ген
навздогін за минулим
яке ніяк не може наздогнати
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design