Тут вже більше нічого нема із того
що розумілось, як начебто данним
вільній людині, тема насильства
лунає славнем імперії вічного зла,
вона нам каже:" Полюбіш і козла..."
і " прісно і нинє...", як скотині
що чекає смерті від електроструму,
нам вготовано вмерти від задухи,
що звучить для них ніби " вєлічіє"
і постійно в очах цитатники Мао
та бородаті опричники, діти гір,
і над всим цим, наче чортове сонце,
височіє миршава постать, наче демон
що приносить щоденно криваву офіру
посміхаясь зловісно, ніби Джоконда,
благословляючи пекло...
