Ти повертаєшся до дому стежкою тихо-
тихо,
і чуєш як дзюрчить струмок і співають
птахи,
як довкола шелестить листя і шумить
трава
і запах Землі проникає скрізь і
зачаровує...
Он, за рідколіссям блисне дах хати і
війне димом,
і вирине у височині горіх і дуб,
а далі таємний простір обістя.
Хоч, і, нічні тумани ще не опустились
землі,
і, нічні птахи ще не літають низько,
але відчуваються близькі роси, що
віддають дрімотою і хилять до сну.
А з часом і саме село, порине у сон,
і лишень ті вогники, одиноких хат,
вказуватимуть шлях,
одинокому та й заблудлому
серед ночі мандрівцю... -
