Я пам’ятаю твої приходи і втечі,
Труся личком об твоє плече:
Запах зігріває мене, бо ти є у ньому.
Розгорнеш мені рукою привабу
Всесвіту, а я пірну під неї.
Як обгортки скидаєш з мене
Лукаво, раз за разом –
Злетіла додолу спідниця,
Приречено дивиться
Незримими очима моє тіло.
Під дахом старого дому -
Тобі єдиному.
Дощ барабанить кроками,
Лункими краплями
Стікає крівлею долі.
Насичено загортаєш в ковдру,
Я є твій несціненний скарб,
Що його граниш ритмічними,
Гарячими, пульсуючими
Поштовхами.
7.06.07
