| © Валерій, 12-03-2024
|
Хтивість куртизанки...
Присвячую І. Т...
Коли обличчя, - маска для потвори
і у зіницях, в не лиш вогонь
сріблястий місяця, що в повні...
що так чарівно, тягне, у полон...
В її зіницях: сховок для прокляття,
і, для жадань. Й поразок, й перемог.
Для вбивств. І приворотів, і закляття...
і для злягань, - встановлений там строк. -
Хоча б могла, прикинутись св'ятою,
й коханою, чи просто із далля...
Для когось міфом, обернутись, і Весною,
в якій співзуччі, вдарить чисте Я.
Чи Чоловік, ще є, в іі мисливських, хащах?
чи ще живий, чи просто, втік у світ?.
Вона є відьма, німфа ця пропаща,
коли ж життя, її скінчиться, лік!?..
Ейлін
Ельфійці, Олені Андросовій
Тай риси, прекрасні обличчя, - підведені вуглем...
й червона помада, і розпач в розкритих очах,
Ви світло, Селени, єднаєте з внутрішнім вогне'м,
і співом своїм, все так будете, мене, у снах...
Яка ж таємниця, прихована Вас, о, Ельфійко!?. -
Ось подих, і крок, і, ос'ягну здається її!?.
Навіщо, Ви серце, крадете моє, о, злодійко?..
Бо ж в кожному звуці, я чуваю наспіви свої...
І, крила для мріі, обпалені вуглем,-світанком... -
і світ, що назовні - містерія, й пристрасть, для гри?..
Міфічні Краї, із чаклунством, й драконами. Й замком...
та вкотре зі сну, своім співом, так будите Ви... -
Валерій Цимбалюк, м. Ковель, 12 березея 2024 року
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
