Знову працюють на прикордоннях
генератори лиха,
подібні на вітряки
з відполірованими сонцем крилами.
Вони женуть на Україну дими й піну,
що осідає на наших раменах, дорогах,
виїдаючи їх до підводних течій гравію,
до дзвінкої глини Корану.
Вони начебто виробили свій ресурс,
але це нікого не радувало,
і бригади майстрів та чайок
лагодили їх довгими осінніми вечорами,
заганяючи цвяхи у струхлявіле дерево
й нервові зап'ястя.
Коли ти перетинаєш кордон між Ними і Нами,
легко відчути похитування сумної трави,
що вдаряється в прозорі дзеркала вітру,
почути порипування сурдин,
що, порипуючи, перетирають тирсу й дьоготь,
побачити обличчя шахтарів та очі,
натерті до почервовоніння,
до граничного усвідомлювання любові
