І такий біль,
Що до самовбивання
До самозречення
Вогнем обпечено
Душу розпечену
Зашморгом здавлено
Думки і помисли
Не ожити вже їм
На провесні
Не повстати з попелу
Птахом Феніксом
Не кружляти у танці
З богом Велесом
Розлетяться думки
І мрії хмаринками
Упадуть на Землю
Радіаційними
краплинками
І народяться чудища
І ліси дрімущі
І помчать ті чудища
З найвищої кручі
І загинуть чудища
У безвісті впавши
Сонце на роги
Із прорви піднявши
Покотиться Сонце
Від краю до краю
Закриє всі рани
У нашого раю...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design