© Валерій, 10-02-2024
|
А хтось стане, із часом ще піснею,
і рядком, із Казки далекоі,
тим хрущем, нам вечірнею вишнею,
і польот, небесним Лелеки.
А десь трави, сплітаються з тишею,
і у шибку, так стукає ніченька...
все насправжнє, й мітичне, є вічною...
у таємнім, храмі, без личенька.
Валерій Цимбалюк, м. Ковель, 10 березня 2023 року
|
|
кількість оцінок — 0 |
|