Дивне це відчуття -
коли ти вже нібито не живий,
але ще й не мертвий,
як старий календар
у новорічну ніч,
як командир підбитого танка,
що лишився без рук і ніг,
але, звиваючись, повзе
до дверей якогось клозету,
і в цей мент він чує голоси
загиблих товаришів,
остогидлі й рипучі,
а з його розірваних вен
витікає не кров,
а білий-білий липучий сніг.
І стара санітарка,
знайшовши його захололий труп,
скаже, що він був симпатичний,
і згадає молодість.
