загорнута у плащ поезія осіння
у полі на межі спинилась і стоїть
в очах пташиний ключ а три печальні тіні
загрузли в землю мов у глибину століть
зніміла і мовчить поезія печалі
бо стільки слів було і за дощем пішло
та скільки б не пішло – її душі замало
все молиться дощам і руки заламала
вростаючи гіллям у мокре сіре тло
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design