© Andrzej-Askold, 16-10-2023
|
Самотня осінь плине в жилах,
А замість крові туга і печаль.
Бринить надірвана струна душі тужлива,
Не час на час, а тільки мертвий жаль.
Виходжу часто в місто:
І ніби той же і вулиці все ті,
Десь роздоріжжя, парки, жовте листя,
А дні не дні, на дні й пусті.
Сідаю й дивлюсь у свічадо,
В очах своїх не бачу вже вогню,
Ковтнув занадто гіркоти з відчаю
Із середини смутком десь горю.
Мости, аркади, потяги, вокзали:
Не там моя дорога пролягла
Загублені міста, не мене вони чекали,
Моя дорога й тут чужа.
Додому хочу, а не на адресу
Не туди, куди кидатимуть листи,
Коли нарешті крига скресне?
І щастя те приложиться мені?
Волати хочеться від втоми:
“Благаю, осінь, відпусти! "
Де ж очі ті мені знайомі?
На зустріч стічні все не ті...
2019
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|