© Валерій, 10-08-2023
|
І лиш, в кохані, розцвітають квіти,
і стеляться, до ніг трава і лист...
і повні, білим квітом віти, -
і осені, далеко падолист...
І світлий, смуток міста і будівель...
похмурість, павутиність, і спокій...
Немає, видожених тіней.
І я, бездумний, радісний, святий!
Дитинство, прочиняє двері в вічність!
Ось, там та річка, трави, і Садок!..
І все довкола, є казкова звичність.
і все довкола, справжнє, й без думок.
І уступивши, я стаю собою...
Тому ж, дорослість - міт, придуманий, десь кимсь... -
І відчуваю Все, я серцем, а не головою...
І Бог, Дерев і Трав, он знов, зі сну, збудивсь...
Валерій Цимбалюк, м. Ковель, 10 серпня 2023 року
|
|
кількість оцінок — 0 |
|