Старі будинки Міста так говорять. -
І власні сни, дарують забуттю!..
А моі думи, лагідно ним вторять,
і не дають іх, смерті-небуттю.
Одні. Цегляні з них. - А інші. - Шлакоблочні,
але шляхетні, в діях, і, в словах...
В подобі кращі, в вимірах є точні,
вони є скелі, звірені в ділах...
У них заховані, звоєненні століття.
Й молитви хлопчика, і крики немовля.
Єднань, і схлип закоханих... і різні лихоліття
столове срібло, і старе, життя...
