Радієш, коли бачиш далеких своїх
живими й здоровими -
і навіть онлайн (а ще краще б - офлайн) -
у вікні віртуального світу вони блимають
зеленими світляками.
А вікно реальності так часто забарвлюється у чорне -
це коли чотири стихії замість того, щоби з´єднуватися
у п´ятому елементі - етері,
навпаки атомізуються і вибухають інферном:
вода - темна, каламутна повінь і твань,
повітря - в нім літають хижі птеродактилі - ракети й авіабомби,
вогонь - вибухають в пожежаx міста і кров,
земля - тоне й горить одночасно,
перетворюючися спочатку
на болото й пустелю -
а потім на глину могил -
і, врешті, на випалену на гончарному крузі війни
неопалиму кераміку - кам´яну скрижалю..
Бачу, я бачу - висока трава, як вода, вже сягає грудей,
червоні стовбури вільх тягнуться ввись -
покручі віт, як переплетeні руки - гелп!
..і лиш верхівки палають у золотих небесах -
адже так на старовинних мозаїках
зображено Вічність..
Вічність, безкраїсть - це есенція, це етер,
де чотири у п´ятому - це життя,
це тенькіт у серці: 4. 5. 0...
