Я олов'яний солдатик.
Із порожнім відчуттям реальності.
Іду однією ногою
своєю
і штрикаю багнетом
у всі дірки.
Я олов'яний солдатик.
Я мрію когось врятувати
та не знаю - чи стане хоробрості?
І чи вистачить шрапнелі
у рушниці
на цей неоднозначний захід?
Я олов'яний солдатик.
Я вірю у військову стратегію.
Вірю у накази та мудрість генералів,
що гарцюють на конях
десь, де не лунають постріли,
що заважають їм думати.
Я олов'яний солдатик.
Із неголеним підборіддям,
немитим довгим волоссям
та порожнечею в заплічному мішку,
який я ніколи не знімаю, щоб
не втратити рівновагу.
Я олов'яний солдатик.
Я кинув палити і дико
мрію тепер про цигарку
виколюючи очі сотого по черзі,
зомлілого від страху
щура.
Я олов'яний солдатик.
Мені начхати на те, що у казці
я єдиний герой, бо насправді -
то є справжнісінька брехня.
І до речі, ніякої балерини
мені не потрібно, звичайно.
Я олов'яний солдатик.
Так, у мене і серце олов'яне.
Та це мені не заважає
іти вперед однією ногою
своєю,
колючи щурів та мріючи про цигарку.
