Ще мить – і настане розплата…
Але хіба ж у це віримо?
О ні, не чекаємо Ката,
А все щось плануєм і ділимо…
Мов десь на задвірках історії,
В провінції живемо,
І наче добро лише творимо,
А все сотворяємо зло.
І в цім нечеканні старіємо,
І в цім нечеканні вмираєм…
О ні, ми ніколи не віримо.
Що довго так йшли не до Раю.
10.06.2000.
* * *
З тобою завжди розмовляю
В думках. Не в силах відпустить.
Я все ж таки тебе кохаю
На зламі двох тисячоліть.
Тут кожен звук зрива у грудях
Питань пекучих заметіль…
А втім – любов і має бути
Такою, як нестерпний біль.
7.06. 2000.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design