Буває, западають у душі певні пісні, мелодії та ритми яких породжують нові слова та смисли. Так було колись з "Old Maui" - англійської піснею китобоїв, або "Rose Tattoo" від Dropkick Murphys. Так з'явилися "Праворуч штурвал" та "На плечі тризуб".
Сьогодні ж у світлі подій на півдні та сході нашої країни черед прийшов і пісні "Horse Soldier, Horse Soldier" від канадського виконавця у стилі кантрі Corb Lund.
Степовик я, й кіммерієць, я і скіф, що котрий місяць
Все водив тих клятих персів по степу.
Я сармат, хоробрий воїн, і козак – скачу на конях
Вздовж Дніпра по ковилу у сизу млу.
Я Олешшя будував, жив там, в плавнях нічкував,
І ходив на Візантію без страху.
І монголів виганяти я збирав великі раті.
Шкода, склали голови свої ми на плаху.
З Вітовтом фортець на півдні набудую, щоби злидні
Зникли з мого краю назавжди.
Тому спис я свій тримаю, твердо, адже точно знаю,
Що боротися мені проти орди.
Степовик я, й кіммерієць, я і скіф, що котрий місяць
Все водив тих клятих персів по степу.
Я сармат, хоробрий воїн, і козак – скачу на конях
Вздовж Дніпра по ковилу у сизу млу.
Я чумак, за сіллю рушу. Ніч темна, глядить у душу.
Проте я боятись взагалі не звик.
Я і бард, і характерник, авангард в бою, й химерник.
Ворог рушить – у ватру кинемо сірник.
Знову січ свою будую, шлях давно я цей торую.
Тут завжди панує вітер й вільний степ.
Плазувати я не звиклий, у бою своїм запеклим
Полишу по собі хрест та тихий склеп.
Степовик я, й кіммерієць, я і скіф, що котрий місяць
Все водив тих клятих персів по степу.
Я сармат, хоробрий воїн, і козак – скачу на конях
Вздовж Дніпра по ковилу у сизу млу.
Ось прийшли – щось зруйнували, захопили та розкрали,
Заявили, що то їхнє назавжди.
Що було – іменували, як схотіли. Панували.
Перевчити нашу пам`ять не змогли.
Але ми не ликом шиті: ми дивились як в блакиті
Та в степу пожовклим майоріє стяг.
Наші села розростались: ми жили та ми кохались,
І пісень не забували про корні звитяг.
Степовик я, й кіммерієць, я і скіф, що котрий місяць
Все водив тих клятих персів по степу.
Я сармат, хоробрий воїн, і козак – скачу на конях
Вздовж Дніпра по ковилу у сизу млу.
Гайдамак я, піхотинець, я Блакитного повстанець,
Йду байраком з Чорним Вороном вперед.
На тачанці кулеметник, вершник вільний та бешкетник,
Боронити край прийшов і мій черед.
Я садив, ростив, я країв, плугом, на полях безкраїх.
Але ворог вкрав все те моє зерно.
Діти наші голод знали. Зуби в люті ми стинали.
Вірю в правду божу: ми ще скинемо ярмо.
Степовик я, й кіммерієць, я і скіф, що котрий місяць
Все водив тих клятих персів по степу.
Я сармат, хоробрий воїн, і козак – скачу на конях
Вздовж Дніпра по ковилу у сизу млу.
Час прийшов, і ось ми вільні: є країна в нас, мир спільний.
Але знов як в давній час іде біда.
Ворог давній каже: "Брате", - проте підло лізе в хату.
Міста в полум’ї, а сіл майже нема.
Кров і сльози, з неба грози. І лунають злі погрози,
Що земля моя знов буде не моя.
Я Херсон, я Мелітополь, Харків, Бахмут й Маріуполь.
Знаю, перемога буде все одно моя.
Степовик я, українець. Знає це кацап-чужинець.
З прапором на БТР, як на Говерлу.
Я здавна хоробрий воїн, прадід мій скакав на конях
