Шибки задрижали, наче проїхав перший трамвай.
“Кохана, ще рано, поспи, поки не вставай”.
Рожевий світанок зими до крові затертий —
Так починалось в Києві двадцять четверте.
Тремтіли руки, і голос, і стіни тремтіли.
Опіки, рвані рани — на тілі країни.
Як життя своє скласти в один “тривожний” рюкзак?
Як можна мир у людей вкрасти? Як?
Місто заціпеніло від страху, застигло в заторі.
Може, безпечніше десь у Рахові чи у Львові?
Зойк немовляти чути знов і знов.
Потяг з Бахмута до Львова в цей день не прийшов.
31.12.2022
