***
В темноті залишається вірші писати.
Дякуй Богу за це і за «тут і тепер».
Не лишається друга, знайомої хати…
Відригаючи хрускіт, старий людожер
не лишає лікарень, вокзалів та колій.
Тягне прахом з розбитих сільських кладовищ.
У розгубленім світі, мов голка в стодолі,
загубилося щастя із надписом «Нищ!».
Залишається пам’ять, у віршах і прозі.
При ліхтарику пишеш молитву свою.
Кам’яніють озера під шум верболозів,
і летить моя доля зерням кураю.
