***
В місті падає листя жовтаве, як мед
із акації квіту. Мов місячна повня.
Хтось на небі прокручує велосипед,
і листок опиняється в наших долонях.
А на пару із листям – натруджений дощ.
В опаданні такому – божественне світло.
І якби не воно, то із вулиць і площ
повтікали б дерева, зрадливо і підло.
Вибір в кожного є. Обирай, обирай!
І дорогу, й коня, і сто тисяч релігій.
В прикордонному місті – малесенький рай –
паперовий стаканчик із кавою чилі.
Повертаюся з храму: тримала свічу.
І молитву шептала своїми словами.
Боже милий, навряд чи мене ти почув.
Тільки листя твоє опадає на славу!
І деревам нести до останку хреста.
Пережити морози аж до воскресіння...
Ллється пісня осіння небесна й проста.
Ллється місто моє, наче пісня осіння.
