Й зморшками посічене обличчя,
а душа бажає забуття...
Молодість сміється із поличчя
і вагаєшся: " Чи це бува не я!?"
І вглядаєшся і бачиш ти не себе
і здається, що минуло знов!
Те дитинство радісне без тебе
і кохання підірвало кров!
І шумить у вухах тихий гуркіт... -
і дерева цвітом манять, в світ!
Та в кімнаті, осені є шурхіт
і той вітер б'є у свічку літ.
