Бо вже і ніч зайшла глуха.
А ти у світлі Місяця, як мармурова.
Ці лінії долонь та стоп такі чудові.
І перса наче гладінь молока.
П'ємо до ранку одне одного, жагу
Тамуючи і силу як вогнище.
За вікнами надсадно вітер свище.
Сядь на обличчя і зніми прокляття з губ.
