Кремлівська істота розмахує бубном.
Якутські шамани застрибують в дупла.
Ічкерських вождів проклинає Аллах,
На кримському мості поставивши шах
і мат. Поставивши хрест. І півмісяць.
Під воєнкоматом солдатик повісивсь.
На берізці... Нічого! Відкриєш матрьошку
- і вийде із неї новенький сєрьожка.
Із нього - владімір, а з того - марат.
Міняєш мільйон їх на трійко гармат,
і дамка твоя розчинається в пеклі.
А Лиса Гора тихо йде до Ай-Петрі...
Лиш шкО́да життя. Адже ми - не матрьони.
Оплакує серце кінцівки і лона.
Ми - поміч. Щоб врешті саме себе зжерло
зло. … і Карадаг обійме Говерла.
