Не торкайся цих тем і розмов,
наче точок гарячих на тілі -
обмини і пройди все це повз
привидом тихим, ледь зримим...
Не примусити - доторк душі
відчувається й так: безсловесно.
Відпускати любов - мов тоненьки нитки
витягати із зшитого небом.
Розчиняється, наче в імлі,
все несказане нами ще досі -
по якій ж траєкторії снів
відлітала ця ніжність у космос?
Імпульси-спалахи в мозку корі,
здається, ясніші, ніж зорі, -
рвуться ажурні, невидимі шви
візерунків, вишиваних болем...
Не стрітення - блукання комет
напророчено гордим й самотнім.
Тиша - сигнал ніби з вічності сфер,
обвилася оголеним нервом...
