якщо раптом відчую,
що ти не єдина,
кого хочеться постійно,
щохвилини дивувати,
Віддавати
себе усього без залишку.
Кожен подих,
кожну посмішку,
кожен спалах очей,
кожен Постріл серця.
Не єдина,
кому не боюся
сказати якусь банальність.
Не єдина,
в кого на плечі хочу засинати.
Не єдина,
Кого хочу бачити уві сні,
Поруч із ким хочу прокидатись
і шалено радіти новому дню.
Не єдина у світі,
для кого хочу писати оповідання.
Не єдина
із ким не боюся
просто бути й мовчати
Не єдина,
до кого хочеться
постійно вертатись.
Ховатись із якою
від усього світу.
І світлом своїм
наповнювати
найтемнішу ніч.
Віч-на-віч із ким
не боюсь залишатись.
Чиїми очима
не можу не пишатись,
бо лише ці очі
живі.
Інколи, коли
вночі чую Постріл,
я боюсь загубити частину себе.
Боюся вбити себе.
